Історія стартапу Mosqitter | robot_dreams
Для відстеження статусу замовлення - авторизуйтесь
Введіть код, який був надісланий на пошту Введіть код із SMS, який був надісланий на номер
 
Код дійсний протягом 2 хвилин Код з SMS дійсний протягом 2 хвилин
Ви впевнені, що хочете вийти?
Сеанс завершено
На головну
«Надихаємося підходом Tesla, коли software-надбудова створює цінність продукту»: історія стартапу Mosqitter

«Надихаємося підходом Tesla, коли software-надбудова створює цінність продукту»: історія стартапу Mosqitter

Від укусів комарів щорічно гине понад 1 млн людей. Українці створили пристрій для захисту від них

Mosqitter — інженерна компанія з R&D-офісом і виробництвом в Україні та штаб-квартирою в США. Стартап розробляє девайс для боротьби з комахами-шкідниками без використання хімікатів і пестицидів, яким можна керувати через мобільний застосунок. Наразі пристрої працюють на 4 континентах і в 10 країнах, серед яких — США, Бразилія, Індія та Україна.

Про масштабність проблеми з укусами комах, численні експерименти «в полях», пошук системного рішення та принципи роботи девайса нам розповіла команда Mosqitter: CEO Анастасія Романова, CTO Андрій Мушаков та COO Ольга Дячук.

(зліва направо): CEO Анастасія Романова, CTO Андрій Мушаков та COO Ольга Дячук

— Як і коли з’явилася ідея Mosqitter? Яка історія стоїть за продуктом?

Анастасія: Ідея виникла у 2018 році. Я була у Флориді, а там тільки-но закінчився черговий спалах хвороби Зіка, яка передається через укуси комарів. Ми в Україні звикли, що комарі нас дратують, проте це лише питання комфорту, а не здоров’я. Але, як виявилося, у світі це глобальна проблема.

Раніше хвороби, які розносяться комахами, були типовими радше для африканських та азійських країн, у зоні ризику жило приблизно 10 % населення світу. Зараз на тлі потепління клімату географія небезпеки розширюється на Європу та Америку — й охоплює більш ніж половину світового населення.

Наведу кілька цифр. З 2008 року кількість інфікованих хворобами Зіка і Чікунгунья зросла на 700 % — до сотень мільйонів випадків. Щорічно від цих хвороб гине понад 1 млн людей.

Ольга: Минулого року міністр закордонних справ України запросив нас долучитися до його африканського турне. Одна справа, коли ти читаєш статистику, а інша — коли відчуваєш проблему на собі. Неважливо, де ти — у дорогому готелі чи на вулиці, маленька комаха може тебе вкусити та завдати величезної біди. Мені навіть було страшно спати вночі! Москітні сітки не убезпечують на 100 % — окремі комарі залітають до кімнати.

Анастасія: Повертаючись до 2018 року, мене вразив масштаб цієї загрози! А як щодо рішень? Щоби позбутися комарів-носіїв хвороби, у США з літаків розпиляли токсичні речовини. Втім, через це почалися інші проблеми з екологією — наприклад, мертву рибу викинуло з океану. До того ж така обробка сприяє ще більшому потеплінню клімату, тож зрештою комах лише більшає. Маємо замкнутий цикл.

Постало питання, як можна боротися з комахами завдяки екологічнішим рішенням. Відтак і народилася ідея працювати у цьому напрямку. Я зібрала команду, й ми почали розробляти продукт — пастку для комах, яка не міститиме хімічних компонентів.

Частина команди стартапу

— Як розробляли перший прототип? Як він влаштований? Що було найскладніше?

Анастасія: Повернувшись в Україну, ми звернулися до ентомологів, щоби зрозуміти більше про комарів та їхні інстинкти. У такий спосіб ми дізналися, що кусають та переносять хвороби тільки самки комарів — їм потрібен білок для відкладання яєць.

Отже, наше завдання — зробити так, щоби вони підлітали не до людини, а до нашого пристрою-пастки. Якщо ми спіймаємо їх до того, як вони продовжать свій репродуктивний цикл, то комах меншатиме — й територія поступово очищатиметься. А у пастці комарі гинутимуть природним шляхом, без застосування токсичних речовин.

За допомогою ентомологів ми змоделювали технологію, яка буде використовувати інстинкти комарів проти них самих. Наступний крок — імплементувати це рішення.

Андрій: Ми почали вивчати схожі девайси, які вже були на ринку. Придбали все, що знайшли, й досліджували їхню ефективність. Зрештою зібрали власний пристрій, але перші результати були посередніми. Комарі засмоктувалися всередину, проте зовні їх все ще залишалося більше.

Тоді ми продовжили дослідження. Потрібно було зрозуміти, як же приваблювати комах, аби вони летіли у нашу пастку. Прочитали велику кількість літератури, переговорили з величезною кількістю фахівців — і дійшли до того, що пристрій має імітувати живу істоту. Звичайно, не буквально, а у сприйнятті комахи. А реагує комар на такі параметри: тепло, виділення вуглекислого газу, довжину хвиль, які випускає тіло, і аромат, що створює людська шкіра.

Оскільки комарі бачать на дуже маленькій відстані, а ми мали зібрати їх з певної ділянки, то ключем виявився вуглекислий газ. Зазвичай люди та тварини виділяють його під час дихання — і таким чином приманюють комах у радіусі 50 м. Ми запозичили цей механізм та встановили у девайсі балон із CO2. Тепер уже всі комарі прицільно летіли до нас! Відтак з'явилося розуміння, що ми рухаємося в правильному напрямку.

Коли комар підлітає, він визначає свою жертву за допомогою зору, відрізняючи у просторі світлові й теплові плями. Тож потрібно було показати йому світло та тепло у певному спектрі. Ми обладнали пристрій спеціальним нагрівальним елементом, який випромінює ультрафіолет та інфрачервоні хвилі.

Водночас вдосконалювали конструкцію. Наприклад, щоби не марно витрачати велику кількість вуглекислого газу, створили спеціальне програмне забезпечення. Воно контролює дозування та запускає виділення CO2 у потрібні моменти. Так само з певною періодичністю запускається вентилятор для розповсюдження газу.

Пристрій Mosqitter приманює комарів у радіусі 50 м

— Яка була команда? Скільки часу зайняла розробка?

Андрій: У складі інженерної команди було чотири людини. Ми почали працювати у травні 2018 року, а у липні вже мали готовий прототип Mosqitter. У серпні привезли його з України до Флориди на «польові» випробування.

Тоді ж показали продукт потенційним партнерам. У США ми побачили, що ринок готовий сприймати такі екологічні технології замість хімікатів і пестицидів. Зокрема зацікавилися готелі, парки, ресторани, гольф-клуби, які мають великі відкриті території.

— Як далі розвивали продукт, налагоджували виробництво?

Анастасія: Щоби швидше масштабуватися на ринку, ми не тільки виробляємо та продаємо гаджети в Україні, а також знаходимо стратегічних партнерів для нашої Mosqitter Licensing Program. Перше партнерство уклали з Індією, адже там проблема комарів і лихоманки Денге, яку вони спричиняють, — на часі. Знайшли партнерів і надали їм ліцензію на виробництво. Розробку та підтримку software-складової ж залишаємо за собою.

Наступним ринком стала Бразилія, зараз якраз налагоджуємо там виробництво за нашою ліцензією. На черзі — США, наш ключовий ринок.

Ольга: Виходячи на новий ринок і шукаючи партнерів, ми надаємо їм результати незалежного тестування нашого пристрою. Для цього залучаємо профільні лабораторії та науковців, які працюють безпосередньо у цій країні. І от останні дані, які ми отримали з Бразилії, показують, що наш пристрій зменшує ризик укусів комарів на 93 %.

Цікаво, що ці цифри повністю збігаються з результатами, які ми раніше отримали в Україні. Тестування проводили фахівці з Херсонського державного університету та Херсонського державного аграрно-економічного університету у 2018 році. Адже інстинкти комарів у різних частинах світу не відрізняються, тож і девайс є однаково ефективним у будь-якому регіоні.

Результати незалежного тестування ефективності Mosqitter, яке провели у Бразилії у 2023 році

— Як з’явилася поточна версія девайса — Mosqitter Grand 3.0? Чим вона відрізняється від попередніх?

Анастасія: Ми збирали зворотний зв’язок партнерів і клієнтів, аналізували роботу пристрою у різних кліматичних умовах — це все давало ідеї, як можна вдосконалювати продукт. Вирішили рухатися у бік Internet of Things, тобто зробити наш пристрій більш «розумним».

Відтак у Mosqitter Grand 3.0 з’явився мобільний застосунок. Він дозволяє гнучко налаштовувати девайс під потреби конкретного регіону. Наприклад, якщо комарів небагато, можна увімкнути режим ECO, якщо інтенсивність популяції висока — режим Boost. Крім цього, за допомогою мобільного застосунку зручно керувати мережею з кількох девайсів — це потрібно, якщо є завдання охопити велику територію.

Покращили UX, зробили управління простішим. Додали можливість оновлення софту over-the-air, щоби нові прошивки «прилітали» до клієнтів без жодних додаткових інтеграцій з нашого боку. А також удосконалили матеріали корпусу, аби девайс був максимально довговічним і працював за будь-яких погодних умов. До речі, ми тестували його взимку, коли йшов сніг та дощ. Хоча комарів у цей час і не буває, але це показник, що пристрій витримає все!

Андрій: Наша пастка — проста на вигляд, але у ній є багато компонентів, які взаємопов’язані між собою. Важливо, щоби кожний елемент працював справно, адже це тягне за собою ефективність девайса. Якщо ж щось ламається, пастка перестає працювати. У такому випадку ключове завдання — визначити, що саме сталося.

У Mosqitter Grand 3.0 ми забезпечили моніторинг усіх компонентів. Блок керування постійно відстежує роботу кожного з них і видає відповідний сигнал тривоги, якщо щось вийшло з ладу.

Водночас тепер ми відстежуємо наповненість балона з вуглекислим газом. Коли він закінчується, клієнт отримує сповіщення про необхідність заміни.

Мобільний застосунок Mosqitter

— Як розробляли програмне рішення? Які технології використовуєте?

Андрій: Наразі над software-складовою працює 6 інженерів — це половина всієї команди Mosqitter. Наприклад, один із розробників створив програмну плату й написав програмне забезпечення під неї на C++ — це оптимальний стек для нашого девайса. Потім ми залучили фахівців, які займаються безпосередньо комунікаціями з Wi-Fi частиною. Мобільний застосунок розробляла окрема команда поза нашим штатом.

— Яких помилок припускалися під час створення продукту? Чи були якісь факапи?

Анастасія: Головна помилка була на початку — ми хотіли робити все й одразу: розвивати програмну частину, створювати застосунок, масштабувати девайс на захист від інших комах, окрім комарів. Але у кінці 2019 року ми потрапили у бізнес-інкубатор. Ментори підказали, що варто сфокусуватися на чомусь одному та все робити поступово.

Також ми думали, що спочатку розробимо ідеальний продукт, а потім презентуватимемо його клієнтам. Але у тому самому бізнес-інкубаторі нас навчили, що найважливіше для стартапу — живий фідбек. Хай продукт буде недосконалим, але лише відгуки реальних користувачів допоможуть обрати правильну стратегію розвитку.

Панель керування девайсом

— Зараз ви працюєте над системою моніторингу Febris Monitoring System — що це за проєкт?

Анастасія: У нас амбітна мета — не просто убезпечувати світ від комарів, а й попереджати людей про потенційні спалахи хвороб, що передаються комахами. Зазвичай ці спалахи відстежують постфактум — коли людина інфікується та потрапляє до лікарні.

Втім, що більше комарів ми ловимо завдяки девайсам у різних регіонах, то ширші можливості для прогнозування отримуємо. Переносниками конкретних хвороб є конкретні види комах. Тож ми можемо визначати, які саме комахи «засмоктуються» до кожного пристрою, і якщо у певному регіоні зростає кількість потенційно небезпечних видів, то є сенс говорити про загрозу поширення хвороби.

Ми надихаємося підходом Tesla: вони беруть за основу автівки та роблять software-надбудову, яка й уособлює цінність продукту. Так і ми прагнемо створювати цінність за допомогою програмної частини та роботи з даними. Розробка Febris Monitoring System, яка генеруватиме дані для відстеження активності комарів у режимі онлайн, — шлях у цьому напрямку.

— Які ще плани щодо розвитку продукту?

Анастасія: Наразі наш фокус — поширення на світових ринках як нашого продукту, так і загалом культури екологічних рішень для боротьби з комахами.

Водночас продовжуємо збирати зворотний зв’язок від користувачів. Найчастіше нас запитують, чи може Mosqitter ловити не тільки комарів, а й мух чи інших шкідників. Поки що ні, але ми вирішили, що спробуємо задовольнити й такий попит.

Наприклад, агроіндустрія — величезний ринок, де існує проблема надмірного використання хімії для боротьби зі шкідниками. Тож перспектив розвитку — чимало.

Ще статті
У два рази більше натхнення та інформації на другій онлайн-конференції від robot_dreams
Експертки про те, як оцінюють кандидатів на нетехнічних інтерв’ю