Хто придумав інфографіку та як вона змінила спосіб подачі інформації
Що зробило її головним інструментом у світі даних?
Здається, інфографіка з’явилася разом із PowerPoint або Tableau? Насправді ні — вона існувала задовго до сучасних інструментів та була не менш корисною. Ще у XVIII столітті, британський ерудит Джозеф Прістлі створив Chart of Biography — часову шкалу, де було зображено життя двох тисяч відомих людей. Він переконував: картинка здатна передавати інформацію «швидше і точніше, ніж довгі тексти».
Але справжній розквіт почався лише у XIX столітті, коли дані про погоду, економіку та населення почали збирати системно й показувати наочно. Саме тоді з’явилися перші культові приклади візуалізації, які стали основою сучасних методів роботи з даними. В цьому матеріалі подивимось на предків сучасної візуалізації та розглянемо найцікавіші приклади з історії.
1. Перша дорожня карта Британії
У 1675 році Джон Огілбі видав атлас доріг Британії — перший настільки повний та якісний порівняно з усіма попередніми спробами. Його карта мала особливий формат: замість звичної схеми місцевості дорога тягнулася довгою «стрічкою» з відмітками селищ, поворотів та відстаней. Такий підхід зробив її неймовірно зручною для подорожей і став справжньою іконою візуалізації свого часу. А ще саме Огілбі запровадив масштаб на мапі та стандартизовану милю.
Перша дорожня карта Огілбі 1675 року в атласі «Британія». Джерело: Wikipedia
2. Нова карта історії
У 1769 році британський ерудит Джозеф Прістлі опублікував «Нову карту історії» як доповнення до своїх лекцій з історії та політики. Це була часова шкала, яка показувала, як протягом століть співіснували різні імперії та культури.
Фішкою карти стала техніка: використання кольорів та нестандартне розташування елементів по вертикалі. Як пояснює професор історії Університету Торонто Артур Шепс, «Горизонтальна лінія передає уявлення про тривалість слави, впливу, влади та панування. Вертикальне читання створює враження сучасності ідей, подій та людей. Кількість або щільність записів говорить нам про життєздатність будь-якої епохи».
A New Chart of History, 1769 рік, Джозеф Прістлі. Джерело: Wikipedia
3. Економічні візуалізації Плейфера: хліб, експорт і податки
Шотландський винахідник та економіст Вільям Плейфер був учнем Джеймса Ватта — того самого, що вдосконалив паровий двигун. Спершу Плейфер допомагав оформлювати патенти й прокачував навички креслення. А згодом зацікавився економікою та почав оживляти суху статистику малюнками й графіками.
Одна з його відомих робіт показувала врожайність пшениці у Великій Британії та вартість робочої сили. В той час люди скаржилися на високі ціни на зерно та вважали, що винні зарплати. Але графік Плейфера наочно довів: заробітки зростали значно повільніше, ніж вартість пшениці.
Графік торговельного балансу імпорту й експорту, опублікований в Commercial and Political Atlas, 1786 рік. Джерело: Wikipedia
Ілюстрації Плейфера й сьогодні виглядають напрочуд сучасно. Саме він першим використав кругові діаграми, щоби порівняти населення різних країн з їхніми податковими відрахуваннями. Результат був промовистим, адже так Плейфер довів, що британці платили більше податків, ніж мешканці інших держав.
Кругова діаграма Плейфера 1801 року, що порівнює населення та податки в кількох країнах. Джерело: Wikipedia
4. Карта спалахів холери на Брод-стріт
Джон Сноу (ні, не той самий з «Гри престолів») у 1854 році створив точкову карту Лондона з позначками смертей від холери в кожному будинку на Брод-стріт. Візуалізація показала, що всі постраждалі користувалися одним і тим самим колодязем. Згодом з’ясувалося, що він був забруднений стічними водами. Колодязь закрили — і спалах поступово зійшов нанівець. Для свого часу це був справжній прорив, адже про бактерії тоді ще ніхто не мав уявлення.
Точкова карта спалахів холери в Лондоні, 1854 рік, Джон Сноу. Джерело: Wikipedia
5. Причини смертей в Кримській війні: винна не лише зброя
Під час Кримської війни 1850-х років смертність серед солдатів була катастрофічно високою. І справа була не лише в боях. Медсестра та активістка Флоренс Найтінгейл допомогла створити візуалізацію даних, яка показала: більшість військових помирали не від куль або гармат, а через жахливі умови в госпіталях.
На її діаграмах заштриховані ділянки відображали загальну кількість смертей, а темніші сегменти — загибель унаслідок бойових дій. Завдяки медичному досвіду та особистим відвідинам лазаретів, Найтінгейл вдалося розпізнати справжню причину масових втрат. Її робота стала поштовхом до медичної реформи у військах і суттєво покращила умови в госпіталях.
«Діаграма причин смертності в армії на Сході» за даними Флоренс Найтінгейл. Джерело: Wikipedia
6. Візуалізація рабства: планування битви за Вірджинію
В середині XIX століття однією з найбільших соціальних проблем Америки було рабство. Коли в 1860–1861 роках південні штати почали відокремлюватися, війська Союзу вторглися у Вірджинію, щоб стримати сепаратистів. Але виникло ключове питання: де зосередити сили, щоб удар був справді ефективним?
У червні 1861 року Департамент берегової служби федерального уряду підготував мапу Вірджинії з пропозиціями для стратегії. Вона базувалася на даних останнього перепису населення та показувала концентрацію рабів у кожному графстві: чим темніший колір, тим вищий відсоток поневолених людей.
Розподіл рабського населення південних штатів Сполучених Штатів. Складено за даними перепису 1860 року. Малюнок Е. Гергесхаймера. Джерело: Slate
Карта відкрила важливу річ: рабовласництво процвітало переважно на сході Вірджинії, тоді як західні території були менш зацікавлені в його збереженні. Так «цивільна» мапа допомогла Лінкольну спрогнозувати, де південці битимуться найзапекліше. Незабаром після цього з’явилася ще одна — цього разу вона показувала кількість рабів уже в усіх південних штатах.
7. Карта наступу Наполеона
У 1812 році Наполеон рушив на Москву, і це обернулося катастрофою. Почавши з армією в 470 тис. солдатів, він повернувся лише з 10 тис.
Історію цієї військової кампанії наочно показав французький інженер Шарль Жозеф Мінар у 1869 році. Його карта відстежує шлях військ Наполеона під час наступу та відступу. Ширина лінії показує кількість солдатів, а колір — напрямок руху (бежевий — до Москви, чорний — назад).
Карта катастрофічної російської кампанії Наполеона 1812 року. Джерело: Wikipedia
Графіка примітна тим, що вона відображає у двох вимірах шість типів даних: кількість військ Наполеона, відстань, температура, широта й довгота. напрямок руху та локації у певні дати. Професор-статистик Едвард Тафте назвав цю роботу «можливо, найкращою статистичною графікою з усіх, що коли-небудь були створені».
8. Дослідження якості життя й праці у Лондоні
Наприкінці XIX століття англійський соціолог Чарльз Бут створив один із перших зразків соціальної картографії. У 1889 році він опублікував Inquiry into Life and Labour in London — атлас із 12 аркушів, де кожна вулиця Лондона була розфарбована залежно від рівня доходу й соціального класу її мешканців. Мапа дозволила буквально побачити бідність і нерівність міста.
Inquiry into Life and Labour in London, 1889 рік, Чарльз Бут. Джерело: Wikipedia
Ця робота стала не лише важливим кроком у розвитку урбаністики, але й інструментом впливу на соціальну політику: вона допомогла уряду усвідомити масштаб проблеми злиднів.
Оцифровану інтерактивну версію карти сьогодні можна переглянути онлайн. А у 2017 році, дослідник Р. Дж. Ендрюс включив її до своєї добірки візуалізацій за останні 300 років. Його інтерактивна інфографіка дозволяє обрати конкретний графічний прийом, дізнатися про історію його появи та перейти до детальної статті.
An Interactive Map of the Most Iconic Infographics, Р. Дж. Ендрюс, 2017. Джерело: Info We Trust
На завершення
З усіх цих історій видно, що навіть сотні років тому інфографіка була не «просто картинками», а інструментом, який допомагав зрозуміти світ. Впродовж історії змінювалися засоби, стилі та цілі, але головне завдання інфографіки залишається тим самим: зробити складне простим, а приховане — очевидним.
В сучасному світі це вже не тільки карти й діаграми, а ціла мова візуальної комунікації, якою користуються аналітики, журналісти, розробники та дослідники даних. Її вивчають у вишах, на професійних програмах з візуалізації даних та UX-дизайну, а також на онлайн-курсах — від коротких інтро до глибоких спеціалізацій.
Якщо вам цікаво прокачати цю навичку і навчитися робити дані зрозумілими, можна почати з прогнозування та аналізу часових рядів, або ж повністю зануритись у дата-аналітику з нашим курсом-професією.
За матеріалами Smithsonian Magazine, Tableau, Infowetrust, а також досліджень Артура Шепса та Майкла Френдлі.
