Як хакери використовують сайти .gov та .edu для спаму: роль OnlyFans у кібербезпеці | robot_dreams
Для відстеження статусу замовлення - авторизуйтесь
Введіть код, який був надісланий на пошту Введіть код із SMS, який був надісланий на номер
 
Код дійсний протягом 2 хвилин Код з SMS дійсний протягом 2 хвилин
Ви впевнені, що хочете вийти?
Сеанс завершено
На головну
Як моделі OnlyFans допомагають викривати тисячі зламаних урядових сайтів

Як моделі OnlyFans допомагають викривати тисячі зламаних урядових сайтів

І до чого тут кібербезпека

OnlyFans-моделі мають шалену популярність. Частково через імідж нішевості, частково — через преміальність, яка схована за пейволом. Тож кількість пошукових запитів на кшталт «leaked OnlyFans [ім'я моделі]» тільки росте. 

Але якщо вбити такий запит у пошук, топову позицію у видачі може займати не тіньовий піратський форум, а сторінка на офіційному домені держустанови або університету. .gov та .edu — домени, яким пошукові системи довіряють за замовчуванням і які традиційно ранжуються вище за сумнівні ресурси.

Механіка того, як це працює, — проста і водночас парадоксальна. В цій статті розповідаємо детальніше, як це можливо і наскільки це непростий кейс для фахівців з кібербезпеки, осінтерів та аналітиків.

Що насправді відбувається — механіка атаки

Вразливості публікуючих систем як точка входу

Зловмисники не зламують державні та освітні сайти заради контенту. Їм потрібен лише доступ до публікації сторінок. За словами Грега Поллока, директора з досліджень UpGuard, для завантаження шкідливих сторінок зловмисники зазвичай експлуатують слабкі місця або вразливості в системах управління контентом сайту.

Отримавши доступ, вони заливають сторінки та PDF-файли з заголовками на кшталт biggest leak yet або leaked OnlyFans, використовуючи імена популярних моделей з мільйонами підписників, щоб залучити трафік.

Чому саме .gov та .edu

Суть атаки не в самому контенті, а в довірі, яку пошукові системи традиційно надають державним та освітнім доменам. Роками зловмисники зламували офіційні сайти саме через авторитетні домени .gov та .edu, які часто високо ранжуються в Google. 

Через них найзручніше публікувати шкідливі сторінки з клікбейтною рекламою, казино та іншою «нечистю». З часом зʼявилась ідея публікувати рекламу з іменами OnlyFans-моделей, яких гуглять, але не хочуть платити за їхній контент на самій платформі. Ці сторінки потім переважно ведуть на шахрайські ресурси або завантаження шкідливого ПЗ.

Що відбувається після кліку

Важливий нюанс: користувач, який переходить за такою URL-адресою, не бачить жодного реального зливу. Натомість URL з результатів пошуку зазвичай перенаправляють юзерів на сумнівні сторінки, що рекламують онлайн-знайомства або інші підозрілі сервіси, потенційно приносячи шахраям гроші через складні рекламні схеми.

Тобто це класичний приклад SEO poisoning: реального контенту немає, є лише механізм заманювання трафіку через довірені домени з подальшою монетизацією через редиректи.

Роль DMCA-запитів як побічного індикатора компрометації

Копірайт-індустрія проти піратства

Автори контенту для дорослих роками ведуть постійну боротьбу з крадіжкою власного контенту. Модель Laura Lux, яка публікує контент онлайн майже два десятиліття, описує це як нескінченну битву. За її словами, творці втрачають значні гроші, оскільки їхній вкрадений контент часто можна знайти буквально за один пошуковий запит у Google.

Щоби протидіяти цьому, творці та компанії, що представляють їхні інтереси, подають масові запити на видалення контенту згідно з Digital Millennium Copyright Act (DMCA). Успішні запити призводять до видалення сторінок з викраденим контентом із пошукової видачі.

Побічний ефект: викриття зламаних сайтів

Саме тут виникає непрямий, але цінний ефект для кібербезпеки. Подаючи DMCA-скарги на сторінки з іменами моделей, компанії, що захищають авторські права, ненавмисно фіксують і масово повідомляють про домени .gov та .edu, які виявилися скомпрометованими — часто раніше, ніж це помітять власні служби безпеки установ.

За оцінкою аналізу UpGuard, з 2011 року автори такого контенту надіслали понад 384 тис. запитів на видалення, що охоплюють більше ніж 631 тис. URL-адрес на державних та освітніх сайтах. З них Google видалив приблизно 130 тис. URL, тоді як щодо 460 тис. жодних дій вжито не було.

Дослідник виявив такі цифри, звіривши дані з двох джерел: 

  • Звітів прозорості Google. 
  • Lumen Database — бази Гарвардського університету, яка архівує copyright-скарги.

Спочатку він визначив, які запити стосуються саме творців дорослого контенту. Для цього перевірив скарги на відомі піратські leak-сайти, а також запити від компаній, що моніторять інтернет на предмет крадіжки контенту своїх клієнтів. Після цього він зіставив ці дані з запитами, поданими на домени .gov та .edu. Так і вийшов на масштаб проблеми саме в державному та освітньому секторах.

Масштаб у контексті

Щоб зрозуміти масштаб: це лише крихітна частка на тлі майже 18 млрд запитів на видалення контенту всіх типів, які Google отримав з 2011 року від понад 6 млн доменів.

Але саме в цьому й цінність. Грег Поллок з UpGuard стверджує, що для невеликих команд безпеки, в яких часто бракує ресурсів на постійний моніторинг, поява імені популярної моделі в індексі власного сайту може стати першим сигналом, що їх зламали. Шкідливий контент на державних або освітніх сайтах часто вдається виявити саме за такими нетиповими ключовими словами.

«DMCA — не той молоток для цієї роботи»

Попри практичну користь для кібербезпеки, юридичний бік питання значно складніший. DMCA — інструмент, створений для захисту авторських прав, а не для очищення зламаних державних або освітніх сайтів, і експерти з індустрії прямо це визнають.

Ден Персел, засновник і CEO компанії Ceartas, яка допомагає творцям видаляти піратський контент, зазначає, що скомпрометована сторінка держустанови, яка ранжується за іменем популярної моделі, є майже ідеальною воронкою для шахраїв. Люди, які шукають такий контент, можуть бути схильні клікати необачно і потрапляти на шкідливі сторінки.

Водночас сам Персел вважає, що надсилати DMCA-запити на скомпрометовані державні та освітні сайти — це надмірна і недоречна практика. Такі сайти очевидно не мають наміру навмисно розміщувати або рекламувати цей контент, тож формально це навряд чи є порушенням авторського права. Замість цього, коли компанія натрапляє на подібні випадки, вона напряму звертається до служби безпеки чи адміністрації сайту, а не подає копірайт-скаргу.

На завершення

Дослідженням та фіксом таких питань може займатися цілий ряд фахівців. До прикладу, оборонні компанії часто наймають OSINT-спеціалістів саме для моніторингу іміджу і запобігання репутаційним загрозам. Фахівці з кібербезпеки напряму працюють над покращенням захисту вебресурсів, а penetration-тестувальники перевіряють, наскільки легко можна залізти в чужу систему. 

Всі ці професії можна опанувати з robot_dreams. Окрім цього, корисними стануть і вміння аналізувати дані, користування АІ-інструментами для розвідки й тестування.

Ще статті
Порівнюємо швидкість, продуктивність і сценарії використання двох підходів.