7 дистрибутивів Linux для розробників
Від рішень на кожен день до пентестів
Архітектура і відкритість Linux дають змогу створювати дистрибутиви під будь-які завдання, тому в неї більше збірок, ніж в інших ОС. Ми не згадуватимемо легковагі та прості дистрибутиви для новачків. Зосередимося на тих, які підійдуть для розробки або можуть трапитися на проєкті.
#1. Ubuntu
Ubuntu — наймасовіший дистрибутив. Причина популярності в тому, що його переваги та недоліки збалансовані.
Ключові плюси:
- Докладна документація. Форуми (наприклад, Askubuntu) та інші джерела також допоможуть розв’язати будь-яку проблему.
- Ubuntu — це проста збірка, у якої є великий репозиторій і гарна база драйверів.
Головний недолік Ubuntu — коротка (всього 9 місяців) підтримка не-LTS версій.
#2. Debian
Це один з найстаріших дистрибутивів Linux із величезною базою пакетів (понад 89 тис.). Основний репозиторій містить тільки пакети з відкритим вихідним кодом. Водночас у Debian є окремий репозиторій з комерційним програмним забезпеченням. У дистрибутива — гнучке налаштування ядра під час встановлення. Також він відрізняється продуктивністю і безпекою. Тому Debian кращий для серверів. Але на догоду безпеці пожертвували іншим функціоналом. Робота через консоль — у пріоритеті, тому користувацький інтерфейс гірший, ніж в інших збірок.
Збірка стала настільки популярною, що послугувала основою для інших дистрибутивів (Linux Mint, Ubuntu, TAILS).
Недолік Debian у тому, що в LTS-версіях бувають застарілі пакети. Водночас невеликі оновлення виходять кожні 2–3 місяці, а самі LTS підтримуються 5 років.
#3. openSUSE
Домоглася успіху завдяки формату поширення — SUSE Leap і SUSE Tumbleweed версій. Leap — стабільний дистрибутив, який збирається з пакетів, що вже використовують у комерційній версії (SUSE Linux Enterprise). SUSE Tumbleweed, навпаки, «полігон», де тестуються фічі, які потім підуть у комерційну версію. Ви працюватимете на аналогу комерційної версії, а не на ентерпрайз-рішенні.
Графічний інтерфейс більше нагадує Windows, ніж Linux. За конфігурування та оновлення всієї системи відповідає YaST. Він дає змогу встановлювати сторонні пакети, драйвери, налаштовувати політики безпеки й забезпечує резервне копіювання. В openSUSE є серйозний недолік — погана підтримка мультимедіа та наявність застарілих пакетів.
#4. Gentoo
Gentoo — дистрибутив із найдокладнішою кастомізацією серед усіх збірок. Під час його інсталяції завантажуються вихідні коди пакетів, а не самі пакети. Потім вихідники локально компілюються і встановлюються. Він підходить для ПК зі слабкими технічними характеристиками.
Також Gentoo — мультиплатформний дистрибутив. Він підтримує низку архітектур, зокрема ARM, x86, x86-64, PowerPC, SPARC.
Але Gentoo складний у налаштуванні та використанні. У нього немає інсталятора або LiveCD — тільки консоль. Доведеться прочитати багато документації, а первинне встановлення може зайняти кілька годин. Gentoo не підійде для новачка.
#5. Fedora
Дистрибутив, що використовує лише вільне програмне забезпечення. Це пов’язано з тим, що Fedora — тестовий стенд для операційної системи Red Hat Enterprise Linux. Встановити комерційне ПЗ можна, але для цього потрібно вручну підключати сторонні репозиторії. Підтримка Red Hat виявляється і в тому, що у Fedora часто тестують свіжі технологічні рішення. Також ця збірка гарна тим, що в ній завжди встановлені останні версії пакетів. Але терміни підтримки LTS можуть бути коротшими, ніж в інших дистрибутивів з добірки.
#6. Arch Linux
Це ще один дистрибутив загального призначення. Його переваги — простота і модель оновлення (ковзний реліз). Не потрібно чекати виходу наступної версії дистрибутива — ви отримуєте потік оновлень у міру їхньої появи. Це чудовий вибір для розробників — відразу доступні останні версії тулчейнів, бібліотек і компіляторів. У підходу є і недолік — оновлення можуть бути на стадії тестування і працювати нестабільно. До того ж несумісність пакетів і баги можуть показати себе з часом. Інший мінус Arch Linux — підтримка тільки архітектури x86-64.
Дистрибутив зручний завдяки репозиторію (Arch User Repository) — до нього можна додавати свої пакети. Користувачі також мають змогу голосувати за популярні пакети, і найкращі потраплять до системи автозбірки.
#7. Kali Linux
Kali — найвідоміший дистрибутив для пошуку вразливостей. Він прославився як ОС для зламування, але створений для тестування безпеки. Порти й служби, які запущені в інших дистрибутивах, у Kali закриті. Це зводить до мінімуму ризик зламу, але вам доведеться встановлювати й запускати такі служби самостійно (вони не додаються в автозавантаження). Зате вам одразу будуть доступними інструменти для аналізу безпеки мережі (Aircrack-NG), пошуку вразливостей у вебзастосунках (Burp Suite) та аналізатори мережевих пакетів (Wireshark). Також у Kali широкі можливості для встановлення (від локального до LiveUSB), що забезпечує портативність.
Інструментів у цьому дистрибутиві занадто багато. Одні не буде запущено ніколи, інші — можуть не запуститися. Водночас Kali не вибачає помилок — root встановлений користувачем за замовчуванням.
Цей дистрибутив не замінить ОС «на кожен день» — наприклад, у ньому немає офісних пакетів.
